Поліна категорично відмовляється ходити на горщик. Спершу вона бігала купатися кожного разу, як відчувала потребу. Тепер ми перейшли до наступного етапу - ходимо до справжнього туалету. Вчора навіть відвідали туалетну кімнату у розвивальному центрі. Схоже, памперси лишилися у минулому. Ми обходимося без них вдома, на вулиці та під час сну.

Коли людина помирає, утворюється порожнеча. Така собі дірка в просторі. Родина продовжує жити, але вже ніколи не буде так, як раніш. Усі живуть поруч з тією порожнечею і завжди її відчувають. З часом звикають, але дірка нікуди не зникає. Наближаючись до неї, відчуваєш біль. Можливо, вона затягується тоді, коли помирає останній, хто пам'ятав ту людину живою.

Я знов здорова, весела та активна. Сьгодні прикрасимо ялинку і приготуємо святкову вечерю. Я зплела Польці гарну сукеньку, обіцяю показать фоту. Купила новий слінг з льоном, але мала тікає й не дається примотати. Три дні підряд роблю фізичні вправи (соромно казати, але цей рік приніс мені 10 кг, які я сподіваюся розтопити у наступному).

З Новим Роком, дорогі френди! Хай вам щастить!

Щоб повернути позитив до життя, вирішено дивитися веселі фільми кожного дня до Нового Року. Вчора це була супер мила комедія "За сірниками". Після таких фільмів хочеться співати :)

P.S. Обструктивний бронхіт. Почала пити антибіотики. На щастя, з дітьми все гаразд, вони здорові і веселі.

Я таки не втримала удару і захворіла також. А сьогодні до нас приєдналась і Поліна.

Не пройшло і тижня, як скінчився карантин, а синочок підхопив віруса. Вчора різко піднялася температура, заглянула в горлянку, а там справжнісінька ангіна з гнійниками. На щастя, наша гомеопат була на зв'язку, підібрала йому ліки, за якими таткові довелося їхати пізно ввечері. Ліки допомогли, на ранок температура впала, горло майже ідеальне. Але він все ще заслабкий, лежить весь час.
За синочком пішов татко. Сьогодні в нього температура і він лежить на іншій кроваті. Так що в нас лазарет у хаті. В мене теж якийсь неприємний кашель, сподіваюся залишитися здоровою.

Сьогодні скінчився карантин у школі, тож синочок потопав зранку вчитися. За місяць він поспокійнішав, наївся та виспався. Тепер спостерігаємо наскільки його вистачить.

А донечка продовжує рости, носиться по хаті, залізає по драбині на самісіньку гору, потім там висне і гойдається туди-сюди.

( пара фот з прогулянки )

Людоньки, будь ласка, продовжуйте ховатися вдома і нікуди не виходьте! Так класно гуляти по пустих майданчиках, маркетах, кафешках... Навіть у неділю ніяких черг! Краще йдіть в аптеку, там, кажуть, завезли чудо-ліки з-за кордону.

Трапила мені на очі реклама на бігборді. Типу радійте, на Троещину їздить міська електричка. Чи знаєте ви що воно за містіфікація? Електричка їздить від Петрівки до станції Городня. Від тої Городні до саме Троєщини ще їхати та їхати. Тож давайте назвемо Городню Троєщиною і повісимо великими літерами плакат "Міська електричка на Троєщину" (читай: метра навіть не чекайте). Та ми вже й не чекаємо, не дурні.

Нарешті всі мої листівки відскановано та викладено в блог. Трохи статистики на сьогодні: 290 листівок з 47 країн світу; найбільша кількість листівок надійшла з Німеччини (33 шт), на другому місці Фінляндія (31 шт), на третьому - США (23 шт).

Ми повернулися в неділю. Поліна спала весь політ. В Україні на нас чекав неприємний сюрприз - багаж не загрузили в літак, він залишився в Тель-Авіві. Дві з лишком години зайняло оформлення усіляких бланків. Співробітниці аеропорта справили враження хамовитістю. Представник Аеросвіту тишком ховався від роззлючених пасажирів. Сумки привезли нам додому наступного дня, все на місці, лише довелося викинути хумус та тхіну. В мене антикультурний шок.

Купатися в морі серед ночі - це КАЙФ!!!

Ми купили квитки в четвер, а в п'ятницю вже сіли на літак. Цього разу ми летіли на великому Боїнгу, не уявляю як воно тримається в повітрі. Полінка заснула на зліт, бігала по салону в польоті та ридала вголос під час зниження. Нас зустрів мій брат і за півгодини ми вже були в батьків в Кірьят Гаті.

Оскільки ми прибули ввечері п'ятниці, то потрапили на шабат. Хто не в курсі, в суботу тут усе завмирає, жоден магазин не працює, машини не їздять і тп. Тож ми відвідали бабусю з дідусем. Дідусь написав мемуари на 70 сторінок, які вручив мені для майбутніх поколінь. Зараз я їх читаю, це дуже цікаво і я дуже вдячна дідусеві за таку нагоду. Потім ми поїхали до Середземного моря. Там були дуже сильні хвилі і купатися можна було лише стоячи на березі. Вода в морі гаряча.

В неділю Ізраіль повернувся до активного життя, і ми гуляли Кірьят Гатом, відвідали кілька дитячих майданчиків та піцерію. Піца тут лише вегетаріанська (хто знає чому?).

Полінка дуже швидко адаптувалася до нової квартири, познайомилася з бабусею та дідусем. Сьогодні навіть дозволила бабусі взяти себе на ручки. А Максим в захваті від пальм. Він чіпає кожну, що трапляється на шляху. Взагалі, тут люди дуже привітні до дітей, посміхаються маляті, щось навіть кажуть, шкода мені не зрозуміло що.

А завтра на нас чекає хамсін і вже зараз ввечері стало дуже спекотно.

Я все-таки прилетела в Израиль!!!

Вчора ми здійснили подорож, яку вже давненько задумали. Дендропарк "Олександрія" в Білій Церкві. Фотік, як звичайно, ми забули вдома.

Погуляти вдалося лише трошки з краєчку, бо діти зголодніли, довелося йти в кафешку. А поки ми там обідали, пішов сильнючий дощ. Тож ми чекали-чекали, поки він скінчиться, так і не дочекалися. Поліна за цей час облазила усю кафешку ганяючи місцевого кота.

Парк дуже затишний, людей там небагато, навкруги зелено. Просто мрія. Доведеться їхати вдруге, щоб роздивитися його докладніше.

Отримали мультівізу на рік. Тепер чекаємо, коли можна буде взяти відпустку. Це два тижні щонайменше.

Таким чином, з червня ми поступово просунулися до серпня. Цікаво, чи поїдемо ми цього літа взагалі...

Поки неспішно готуються документи для поїздки, я вже двічи відвідала заняття з танку живота. Це круто ульотно!